Робимо ДЗ
Як допомогти дитині в приготуванні уроків?
Батьки, які практично зразу надають дітям повну самостійність у приготуванні уроків, так само не праві, як і ті, хто надмірно опікує дітей.
«Уроки задані тобі, а не мені!» - таке байдуже ставлення батьків до важливих для школяра справ викликає у дітей образу, через що страждає якість виконування завдань.
«Ну, що нам сьогодні задано?» ( при цьому батьки розкривають підручники й зошити) - така позиція батьків формує у дитини безвідповідальність, упевненість, що все буде зроблено і без особистих зусиль.
Що ж слід, а чого не слід робити батькам у процесі спільного приготування уроків? Як привчити дитину до виконання Д/З?
1. Перевірити, чи правильно організоване робоче місце дитини.
2. Приступати до виконання Д/З найкраще через годину – півтори після повернення зі школи, щоб дитина встигла відпочити від заняття, але ще не втомилась від домашніх розваг.
3. Сплануйте разом із дитиною послідовність приготування уроків і спробуйте заздалегідь визначити, скільки часу їй знадобиться для виконання кожного завдання. Спершу краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині, - це допоможе їй зосередитися і включитися в роботу на емоційному піднесенні. Потім – найскладніше, доки вона ще не стомилася. Творчі роботи ( малювання, ліплення …) краще залишити на закінчення – їх не варто обмежувати в часі.
4. Контролюйте виконання наміченого плану роботи разом із дитиною.
Підвищена розсіяність уваги природна для молодшого шкільного віку. Подолати її дитині має допомогти дорослий. Навички роботи, придбані в перші роки навчання, залишаються на все життя. Від самого початку дитина має знати, що на робочому місці працюють, а граються, їдять цукерки – в іншому місці.
5. Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулась із нездоланними труднощами. Не слід підміняти діяльність дитини своєю.
Навчання – це праця, воно вимагає засиль і напруження, дитина повинна вчитися самостійно долати труднощі.
Але якщо дитина старається і не може впоратись із завданням ( слід допомогти) треба вміти відрізнити цей випадок від ситуацій, коли вона зловживає вашою допомогою, і звертатись до Вас через будь-яку дрібницю.
6. Надавайте дитині емоційну підтримку. Школа ставить перед дитиною серйозні вимоги, протягом дня дитина має велике емоційне та інтелектуальне навантаження. Завдання дорослого – «бути поруч», разом із дитиною радіти її успіхам і переживати її невдачі та труднощі.
7. Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не примушуйте переробляти погано виконану класну роботу.
8. Поступово знижуйте ступінь контролю. Пряму участь у виконанні уроків можна буде згодом замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч із дитиною не впродовж усього часу виконання Д/З, а лише кілька перших хвилин, підходячи до неї на деякий час під час роботи. До кінця початкової школи дитина має навчитися робити Д/З самостійно, показуючи батькам лише готовий результат.
Незмінними мають залишитися тільки інтерес та увага до життя вашого маленького школярика!!!
Усе народжується й гине,
І знов скресає з небуття,
Батьки і діти – це єдине
В нерозривне, мов життя.
Так нероздільно їм і жити,
Нові освоювать віки.
в очах батьків своїх ми – діти,
В очах дітей своїх – батьки.
Інформацію підготувала
психолог Іщук С. М
